Духу Святий, Якій у всі часи надихав пророків, Апостолів та Вчителів Церкви до написання великих творів, які спонукали інших до звершень справ та вчинків заради Любові, прошу зверни Свою увагу на мене малого та немічного, і даруй мені слово, яке б могло пробуджувати мертвих до життя та зневірених до надії!
Ти, Яка сказала Своє “так” на запрошення Всемогутнього Бога, Яке Він звернув до Тебе через Свого Ангела, прошу дай силу моєму слову, щоб я міг спонукати інших до любові, віри та надії. Зглянься наді мною та дай мені втіху підтримувати знесилених та додавати сил немічних!
І
Коли Ісус прийшов до Свого рідного міста та увійшовши за Своїм звичаєм до синагоги, то розгорнув книгу пророка Ісаї і прочитав слова великого пророка: Дух Господній на Мені, бо Він Мене помазав, послав Мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю та оповістити Рік Господній.
А коли згорнув Книгу і віддав її слузі, то сів і очі всіх були звернені на Нього, а Він почав говорити до них: сьогодні все це збулося! І всі справді свідчити про те, що про нього і чудували словам благодаті, які линули з Його вуст. Але все одно це ні до чого не привело, бо вони дивилися лише на Нього, як на сина Йосифа. Ісус зреагував дуже просто: Ніякого пророка не приймають добре у своїй батьківщині.
Почувши це, всі, які знаходилися у синагозі, сповнилися гніву і, вставши, погнали Його геть за місто і повели Його на край гори, на якій збудоване було їхнє місто, щоб Його скинути додолу. Та Він пройшовши серед них, пішов далі.
ІІ
Ісус йде і вже ніколи не повернеться до Свого рідного міста. Багато що чекає Його: проповіді, величні діяння та зцілення, а врешті-решт смерть поза Єрусалимом та Велике Воскресіння. Його Мати та інші будуть слідувати за Ним, де Він буде ходити. Його друзі знімуть у свій час Його мертве Тіло з Хреста та поховають у новому гробі. А потім вже Апостоли та учні після Зходження Святого Духа понесуть Його Євангеліє по всьому світі. Але ще перед Своїм Вознесінням Ісус скаже йти Своїм друзям до Галилеї, однак Назарет так і залишиться самотнім і невідомим. Ніколи потім він не стане містом Ісуса. Бо у свій час його мешканці вигнали Великого Вчителя зі свого міста.
Знаємо, що родичі Ісуса повірять в Нього і стануть видатними людьми у Церкві. А Апостоли зберуться навколо Марії, Матері Божої і будуть перебувати у повній молитовній єдності з Нею. Саме в Назареті буде збудована церква на честь події Благовіщення. Так величні дії християнства не будуть пов’язані.
Ісус скаже про те, що і в історії Ізраїля прояви Божої благодаті не були пов’язані зі самим вибраним народом. Так, Ілля та Єлисей воскресили синів не євреїв. Зцілення від прокази відбулося для начальника сирійського війська, а не для урядовців з Юдеї.
ІІІ
Чого ж так сталося? Чому ті, які мати обітниці та Завіт, так мало отримали? Чому ті, заради яких прийшло Слово Боже, Його не прийняли? Апостол Павло, якій у свій час засвідчив щодо себе самого, що він погодився б на те, щоб його відлучили від Христа, аби його родичі прийняли Ісуса, сказав, що це все сталося з Божої Волі, для того, щоб і інші увійшли у спадщину Авраама.
Так, що те, що стало недобрим для мешканців Назарету, стало добром для інших людей. Ісус пішов до Капернауму, де звільнив чоловіка від нечистого духа. Саме це Христос заповідав і Своїм учням: коли вас будуть гнати з одного міста, то йдіть до іншого — і не встигнете обійти усі ізраїльські місті, як Я прийду.
Тому нема нічого дивного, що ми не маємо тут постійного місця, адже Христос послав нас проповідувати. Нема нічого дивного, що ми часто відчуваємо результат поразки, бо те, що сіється у нетління дуже важко буває розрізнити серед мінливостей цього світу. Нам треба просто виконувати ту волю, яку нам звірив Господь. Ми знаємо, що нас чекає Небо, а доки ми тут проголошувати це.
Тому залишімо тих, які відкинули нас на Господнє Милосердя. Пам’ятаймо, що Любов більша за все. І може тут, де тепер перемогла смерть та хвороба. Не прийшла любов через скупість та недовіру. Але ми віримо в Того, Якій Сам переміг світ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Архимандрит Даниил (Сарычев) - Девятова Светлана 8 сентября 2006 года в 22 часа 45 минут мирно отошел ко Господу старец Даниил, старейший насельник московского Донского монастыря архимандрит Даниил (Сарычев).
В конце апреля 2006 года мне посчастливилось встретиться с архимандритом Даниилом. (К старцу Даниилу уже почти никого не пускали, после болезни он был очень слаб.) К весне 2006 года книга о православных старцах уже была сдана в московское издательство «Артос-Медиа», мы приступили к работе над второй частью о православных старицах. Рассказывая о схимонахине Любови, мы планировали упомянуть и о том, что блаженная старица Любовь в 1995 году встречалась с архимандритом Даниилом, хотелось немного рассказать и самом старце Данииле. Отцу Дмитрию Шпанько удалось договориться о встрече, но в самый последний момент встречу отменили, но дозвониться до меня и сообщить об этом не смогли, поэтому 30 апреля я приехала в монастырь (заранее), но в назначенный час никого не встретила. Я долго молилась у раки Святителя Тихона, и уверена, что именно по молитвам святого, спустя 2 часа попала в келью старца Даниила, где, по милости Божией, удостоилась получить благословение великого старца, и разделить праздничную трапезу с ним и его духовными чадами.
Нужно признаться, что за три дня до этого, во время обострения язвенной болезни, я не могла вообще принимать пишу, укрепляла себя лишь святой водой, просфорой, да монастырскими сухариками. Старец Даниил благословил есть вместе со всеми, по послушанию съела всё и исцелилась. (В тот день вечером я ждала очередного приступа боли, но всё прошло, на утро я могла уже кушать всё спокойно.) Слава Богу, за всё!
Вечером 21 сентября 2006 года, когда очерк о старце Данииле был в основном готов, внезапно наступило полное изнеможение - долго молилась лёжа, когда силы начали возвращаться, встала, подошла к шкафу с иконами и ощутила благоухание. Благоухала в правом нижнем углу бумажная икона Донской Божией Матери, купленная примерно в конце1991- начале 1992 года в Донском монастыре. (На обратной стороне иконы было написано –«400 лет основания Свято-Донского Ставропигиального монастыря (1591-1991г.г.)». Эта бумажная икона и Курская-Коренная икона Божией Матери «Знамение» (которую мне удалось в своё время приложить к чудотворной иконе), чудом уцелели во время пожара в 1995 году, когда от зажжённой свечи сгорели у меня дома на полке даже иконы приклеенные к деревянной основе. Взглянув на обратную сторону иконы, я вспомнила, как пятнадцать лет назад впервые пришла в Донской монастырь и подошла, как и все верующие, находящиеся около храма, к старцу Даниилу, который только что вышел из храма (в это время многие верующие устремились к нему и стали просить благословения). Благодарю Господа, что удостоилась встретиться со старцем Данилом вновь весной 2006 года.
Поэзия : Милость - Наталия Минаева многие верующие не могут войти в полноту славы Божьей (изобилие и полнота духовно, душевно и физически), потому что живут в самоосуждении и с чувством вины. НО тогда Христос напрасно умер и вы не свободны. Принять Его жертву - значит стать свободным и омытым Его Кровью! Принять дар Его любви и милости. Помните? ..иди и не греши...прошлое омыто и удалено, как запад от востока и север от юга....
